Welcome visitor you can log in or create an account
A+ A A-

Закон про виконавче провадження: нове життя старих проблем

Закон про виконавче провадження: нове життя старих проблемЯк не старалися законодавці, зробити революцію у виконавчому провадженні їм не вдалося

Не секрет, що Україна визнана в Європі державою з найменш ефективною системою судового захисту прав громадян та юридичних осіб. Більшість рішень Європейського суду з прав людини, що стосуються незабезпечення державою розумних строків розгляду справ у судах констатують неефективність роботи державної виконавчої служби. І це не випадково, адже виконання судового рішення є фінальним етапом судового захисту порушеного права. Як кажуть, без виконання судове рішення - це всього лише папірець, життя в яку можуть вдихнути тільки судові виконавці.

Багато хто не раз у своєму житті стикалися з такою вельми неповороткою «махиною», як державна виконавча служба. Державні виконавці, з якими автору цієї статті доводилося стикатися в роботі за родом своєї діяльності, мотивують свою неповороткість великою кількістю виконавчих проваджень, поганим організаційним і матеріальним забезпеченням їх роботи, недобросовісністю і низькою правовою культурою учасників виконавчого провадження та, звичайно ж, відсутністю правових механізмів прискорення виконавчого провадження - тобто недосконалим законодавством. Всі зазначені причини є об'єктивними, і з цим не можна не погодитися. Наведу найбільш кричущі приклади. Приморський районний ВДВС міста Маріуполя не працює, тому що не забезпечений електрикою. У приміщеннях не працюють телефони та комп'ютери, робочий час державних виконавців до 14.00 - світлий час доби. Дізнатися про хід виконавчого провадження, просто когось з виконавців застати на робочому місці у стягувача немає жодних шансів. Не кажучи вже про те, що без комп'ютера і принтера відкривати виконавчі провадження, писати запити, постанови та інші документи державні виконавці навряд чи зможуть. Ще один приклад з життя. Той же місто Маріуполь, але вже ГІС Іллічівського району відмовляється виконувати рішення суду про стягнення суми боргу в іноземній валюті на користь нерезидента України. Мотив - відсутність у ВДВС валютного рахунку і неможливість слідувати інструкціям НБУ про виконання рішень в іноземній валюті. І цей характерний список прикладів можна продовжувати нескінченно.

Ну а якщо повернутися до питання нормативного забезпечення роботи державних виконавців, то недоліки діючої системи правового регулювання виконання судових рішень - вже давно ні для кого не новина. Можливо, саме тому законодавці вирішили не латати дірки у чинному Законі, а прийняти концептуально новий документ, що регламентує порядок виконання судових рішень у новій редакції, у зв'язку з чим 04.11.2010 року було прийнято Закон України № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) ». Закон детально регулює всі аспекти діяльності державного виконавця в рамках виконавчого виробництва, тому хочеться зупинитися на тих питаннях, які привернули увагу автора при першому прочитанні документа.

З чим доведеться зіткнутися вже в першу чергу, так це з застосуванням статті 18 нового Закону, яка передбачає вимоги до виконавчого документа. Відверто кажучи, суди і раніше не відрізнялися особливою акуратністю при видачі виконавчих листів. Найчастіше зміст цих важливих процесуальних документів не відповідало вимогам виконавців. Причина банальна - дуже багато реквізити виконавчого документа не є необхідною інформацією для звернення до суду. У той же час, виписуючи виконавчі документи, суди зобов'язані керуватися спеціальним законом, в нашому випадку новим Законом, і при цьому враховувати такі особливості і нововведення:

- У разі якщо рішення постановлено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо присуджене майно перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі вказується тільки один боржник і лише один стягувач, при цьому також вказується, що рішення виконується в якійсь частині або ж стягнення проводиться солідарно. Дане нововведення можна назвати цілком логічним, адже за відсутності таких вимог суди можуть видавати один виконавчий лист про стягнення присудженого з декількох відповідачів або ж кільком стягувачам один виконавчий лист на всіх;

- Виконавчий документ дійсний за умови, що він скріплюється гербовою печаткою установи, яким видано, у разі коли законодавством передбачено наявність такої гербової печатки у такої установи. Якщо відносно документів, виданих судом, з цього приводу немає ніяких претензій, то що стосується виконавчих документів, виданих іншими органами, наявність гербової печатки як умова дійсності виконавчого документа - безумовний плюс у боротьбі зі зловживаннями і безпідставними претензіями.

Важливо також відзначити, що ще однією умовою відкриття виконавчого провадження на підставі судового рішення є додаток до заяви стягувача копій документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову (за умови, що таке визначення судом виносилося). Норма підпункту 3 пункту 4 статті 19 є імперативною, і щоб уникнути повернення виконавчого листа з відмовою відкрити виконавче провадження всім зацікавленим особам необхідно буде їй слідувати.

Одним з обов'язкових умов відкриття виконавчого провадження є подання заявником копій документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову

Один з найбільш хворобливих процесів виконання судового рішення було і залишається визначення місця виконання судового рішення. Здавалося б, відповідно до статті 20 чинного Закону місцем виконання судового рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місце знаходження його майна, а у випадку з юридичною особою - місце розташування його органу управління або місце розташування майна. При цьому право вибору місця виконання належить стягувачу. Однак на практиці нам неодноразово доводилося стикатися з тим, що відкрите виконавче провадження з відділу ДВС, обраного стягувачем, передавалося в іншій ГІС, наприклад за місцем роботи боржника, для того щоб робити утримання із заробітку для цілей виконання судового рішення.

Ще одним характерним випадком є ??відмова державного виконавця виїжджати на опис і арешт майна боржника, яке проживає на території його відповідальності, якщо таке майно перебуває за межами території обслуговування відповідного підрозділу ГІС. Всім ясно, що подібні дії не сприяють швидкому виконанню судового рішення, і вже тим більше не приводять до відновлення порушеного права. Можливо, керуючись необхідністю навести хоч якийсь порядок у цьому питанні, законодавець запропонував регламентувати підстави та порядок передачі виконавчих проваджень між підрозділами, а також встановив, яким чином вирішуються спори про те, де, як і кому займатися виконанням рішення.

Нова редакція статті 20 Закону встановила, що:

- Спори про місце проведення виконавчих дій не допускаються! Таким чином, невизначеність, обумовлена ??небажанням державних виконавців приймати до свого провадження справи, направлені ним з інших виконавчих служб, присікається законом;

- У разі необхідності перевірити інформацію про наявність у боржника майна або встановити місце його роботи на території, на яку не поширюється компетенція виконавця, останній своєю мотивованою постановою, затвердженим начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядковується, може доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу ДВС. При цьому державний виконавець ВДВС, якій доручено проведення перевірки інформації за запитом підрозділу ГІС, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, протягом 10 робочих днів з моменту надходження до ВДВС відповідної постанови, виявивши майно, виробляє його опис і арешт. Дане нововведення - інститут окремих доручень - видається цілком ефективним засобом прискорення виконавчого провадження, а також способом мінімізації витрат на здійснення заходів з виконання судового рішення. А якщо взяти до уваги, що терміни реагування на доручення колег дуже стислі, залишається тільки сподіватися, що і виконувати такі доручення державні виконавці будуть швидко і з потрібним ефектом;

- Передавати виконавче провадження до іншого підрозділу ДВС виконавець буде вправі тільки після отримання в процесі виконання рішення документального підтвердження про зміну місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, виявлення його майна або місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця. Умовою передачі є також встановлення факту відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця. На відміну від запропонованого варіанту, діючий порядок не вимагав від державного виконавця перевіряти можливість виконання рішення на підвідомчій йому території. Як наслідок, отримавши інформацію про те, що боржник, наприклад, працює в іншому місті, державний виконавець зі спокійною душею передавав матеріали виконавчого провадження своїм колегам, не обтяжуючи себе пошуками майна, перспективного для стягнення.

Строки пред'явлення виконавчих документів до стягнення істотно скоротилися

Також звертаю увагу на істотне скорочення строків пред'явлення виконавчих документів до стягнення (стаття 22 нового Закону). На відміну від чинного Закону, зазначений вище термін скоротився з 3-х до одного року. Встановлено також порядок обчислення строків пред'явлення виконавчих документів до державної виконавчої служби. Так, виконання судових рішень - з дня, наступного після вступу рішення в законну силу, або закінчення строку, встановленого для відстрочки або розстрочки виконання рішення, а в разі, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з дня, наступного за днем ??його винесення. Інші виконавчі документи повинні бути пред'явлені до стягнення протягом одного року починаючи з дня, наступного за вступом такого рішення в законну силу. Як і раніше, рішення про стягнення періодичних платежів підлягають пред'явленню до виконання протягом усього строку здійснення періодичних платежів.

Характерно, що новий Закон встановив процедуру узгодження окремих дій державного виконавця з його безпосереднім начальником. Так, обов'язковим є погодження проведення виконавчих дій раніше шести годин і пізніше двадцять другої години, а також їх проведення в неробочі та святкові дні. Напрямок доручень в ГІС по території розташування майна, перебування боржника або місцем його роботи також вимагає узгодження керівника ВДВС. Крім того, державний виконавець зобов'язаний робити розсилання копій постанови про відкриття виконавчого провадження / про відмову у відкритті виконавчого провадження рекомендованими листами. Інші документи виконавчого провадження розсилаються звичайною поштою. Нагадаю, що в чинному Законі обов'язок розсилати документи виконавчого провадження сторонам рекомендованою кореспонденцією обумовлювалася авансуванням витрат з боку стягувача.

Державних виконавців зобов'язали робити розсилання копій постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованими листами

Приємно, що Новий Закон цілком конкретно окреслив права державного виконавця у зв'язку з виконавчим виробництвом. Цьому присвячена стаття 11 Закону, яка, зокрема, передбачила, що державний виконавець має право:

1) перевіряти виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

2) одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу та інформацію, в тому числі конфіденційну;

3) безперешкодно входити до приміщень, сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

4) накладати арешт на майно, гроші, інші цінності боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання, реалізовувати його в установленому законодавством порядку, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

5) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини і у зв'язку з необхідністю отримання рішення про примусове проникнення до житла інше володіння боржника або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та гроші, що належать боржникові від третіх осіб, а також дитина, про відібрання якої видано виконавчий документ; за наявності рішення про примусове проникнення до житла безперешкодно входити на земельні ділянки, в житло, інші володіння особи, вилучати майно, належне боржникові або належне йому від третіх осіб, із залученням працівників міліції;

6) викликати фізичних осіб та посадових осіб для з'ясування інформації, необхідної у виконавчому провадженні, а в разі їх неявки без поважних причин виносити постанову про привід через органи внутрішніх справ;

7) застосовувати під час виконавчих дій відеозапис і фото-, кінозйомки;

8) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським організаціям, трудовим колективам за місцем проживання або роботи особи про факти порушення ним вимог законодавства про виконавче провадження;

9) у разі ухилення боржника від виконання рішення суду звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження на право виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання рішення.

Зазначимо, що вищеперелічений перелік прав державних виконавців не є вичерпним. У той же час не можна сказати, що вказані права державні виконавці здобули знову, просто вони кодифіковані, систематизовані і виведені в окрему норму Закону, що безумовно полегшує роботу з документом.

Модернізовані також норми, що обумовлюють зупинення виконавчого провадження (стаття 37 Закону). До порівняно нових підстав варто віднести:

- Призупинення судом реалізації арештованого майна;

- Збудження судом провадження у справі про банкрутство, якщо відповідно до закону на вимоги стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішення суду в немайнових спорах;

- Введення НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог кредиторів за аліментами, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором банку.

Зазначимо, що призначення експертизи, а також термін для пошуку перекладача учасниками виконавчого провадження більш не належать до підстав для його зупинення (стаття 39 Закону).

ВИСНОВОК:

В цілому слід зазначити, що виконавче провадження у загальних рисах не зазнало будь-яких серйозних змін. Проте загальні норми, що стосуються відкриття, закриття, зупинення виконавчого провадження, були доповнені і уточнені раніше застосовувалися нормами, що містилися в інших нормативних актах, а не в Законі про виконавче провадження.

Автор: Мамут Сатик


Яндекс.Метрика