Welcome visitor you can log in or create an account
A+ A A-

Захист свідка очима Феміди

Захист свідка очима ФемідиНормативне закріплення права свідка на захисника (на рівні Кримінально-процесуального кодексу України) не пройшло повз увагу служителів вітчизняної Феміди: надто великий суспільний резонанс обіцяв викликати законопроект № 4328, гарантуючий свідку право користуватися послугами захисника під часу допиту. Як це відбувалося і який шлях пройшов зазначений проект до моменту свого прийняття – погодився розповісти спеціально для «ЮРИСТ & ЗАКОН» Микола Хавронюк, заступник керівника апарату – начальник правового управління Верховного Суду України, доктор юридичних наук, доцент.

У Верховному Суді України свого часу розглядався проект Закону України № 4328 «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» (щодо права свідка на адвоката), відповідно до якого автор законопроекту – народний депутат Сергій Міщенко пропонував внести зміни до Кримінально-процесуального кодексу України і надати свідкові право отримувати правову допомогу адвоката (або іншого фахівця у галузі права) під час його допиту на стадіях досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи. Слід відзначити, що саме цей законопроект, пройшовши всі необхідні стадії обговорення і парламентського голосування, згодом «трансформувався» в Закон України № 2395-VI «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу правову допомогу».

Підтримавши пропозицію щодо закріплення у кримінально-процесуальному законі конституційного права свідка на правову допомогу, передбаченого ст. 59 Основного Закону (див. рішення КСУ від 30 вересня 2009 року у справі про право на правову допомогу за конституційним зверненням громадянина Голованя І. В. щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції), ми висловили деякі зауваження та пропозиції до законопроекту. Окремі з них – щоправда, не всі – були враховані.

Щодо неврахованих пропозицій, це стосується, зокрема, того, що законопроект передбачав участь захисника лише у суді першої інстанції і лише у процесі допиту свідка (стаття 303 КПК України). Разом з тим зазначений учасник кримінального процесу може бути присутнім під час апеляційного і касаційного розгляду справи, а також розгляду справи у порядку виключного провадження та у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру. Крім того, як свідка може бути допитано неповнолітнього (статті 168, 307 КПК України), який також може вимагати реалізації свого конституційного права на правову допомогу.

Крім того, перш ніж вносити відповідні зміни до процесуального законодавства, варто було детально науково вивчити (у тому числі на підставі досвіду інших держав) статус адвоката свідка.

При цьому, на наш погляд, мали бути вирішені такі питання:

– чи є адвокат свідка повноправним учасником кримінального процесу і яким чином посвідчується його участь у процесі;

– чи мають бути законодавчо закріплені випадки обов'язкової участі адвоката свідка (наприклад, при допиті неповнолітнього свідка) і які наслідки тягне за собою його неявка;

– які права та обов'язки він має і чи їх обсяг співпадає з правами та обов'язками самого свідка та

– яку відповідальність він несе за їх невиконання тощо.

Запропонована ж редакція законопроекту не тільки не надала відповіді на більшість із цих питань, а й цілком здатна призвести до неоднозначного тлумачення відповідних положень під час їх практичного застосування.

Також слід вказати на те, що згадане вище рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року зумовлює необхідність внесення змін не лише до КПК України, а й до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного і Господарського процесуальних кодексів України, Кодексу адміністративного судочинства України, якими також передбачена участь свідка в судовому процесі.

Право свідка бути допитаним у присутності захисника має бути закріпленим не лише на рівні КПК України

Так, Конституційний Суд України розтлумачив, що положення частини першої статті 59 Конституції України – «кожен має право на правову допомогу» – треба розуміти як «гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує». При цьому положення частини другої статті 59 Конституції України треба розуміти так, «що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу».

Микола Хавронюк,

заступник керівника апарату –

начальник правового управління

Верховного Суду України,

доктор юридичних наук, доцент

Автор: Софи Мейзер

Введите свой вопрос, и получите бесплатно квалифицированную консультацию юриста:



Яндекс.Метрика